Контроль якості

control

Лабораторний комплекс застосовується для дослідження основних якісних показників використовуваного палива. При використанні водовугільного палива, дуже важливо контролювати реологічні параметри і показники стабільності рідини, а також фізичні та хімічні показники суміші.

Відбір і підготовка проб.

Відбирається лабораторна проба водовугільного палива масою 500г. Після перемішування відбирається спеціальна проба на загальну вологу, а залишок використовується для визначення гранулометричного складу, реологічних властивостей і загального аналізу водовугільного палива. Проба для загального аналізу, висушена до стану близького до повітряно-сухому, приймається в якості аналітичної.

Реологічні властивості водоугля.

Вимірювання проводяться з використанням віскозиметра. Встановлюється діапазон швидкостей деформації, що перекриває робочий діапазон. Вимірюється напруга зсуву на всьому діапазоні фіксованих налаштувань швидкостей. Розрахунок реологічних параметрів ведеться через метод найменших квадратів.

Контроль вмісту загальної вологи.

Визначення загальної вологи проводитися прискореним методом висушування при 160 ° С. Лабораторні проби по 10 грам в боксах розташовують в попередньо нагрітій сушильній шафі, де їх сушать до постійної маси. При зміні складу проводиться контрольна сушка (протягом 30 хвилин, до тих пір, поки розбіжність між двома останніми зважуваннями буде не більше 0,1% маси проби).

Контроль гранулометричного складу.

Крупність всієї маси сипкого матеріалу оцінюється за вмістом у ній класів певної крупності. Частинки зазвичай мають неправильну форму. Для зручності прийнято характеризувати величину окремої частки одним розміром – діаметром. Визначення гранулометричного складу водовугільного палива проводиться вручну шляхом мокрого розсіву на ситах.

Визначення зольності.

Визначення зольності водовугільного палива проводиться стандартним методом визначення зольності вугілля, який полягає в повному спалюванні наважки палива, пропіканні зольної маси при температурі 815 ° С і визначенні маси утвореної золи.

Визначення виходу летких речовин.

Вихід летких речовин визначається за втратою маси вихідної наважки за вирахуванням вологи при нагріванні палива при температурі 850 ° С протягом 7 хвилин без доступу кисню.

Визначення теплоти згоряння.

Для визначення теплоти згоряння водовугілля застосовується єдиний метод – метод спалювання наважки палива в атмосфері стисненого повітря в герметично закритому металевому посуді – калориметричній бомбі. Як відомо, фактична теплота згоряння палива виявляється нижче аналітичної проби. Для того, щоб наблизити експериментальні значення до реальних, використовуються поправки, отримуючи вищу і нижчу теплоту згоряння.

Вища теплота згоряння – це теплота згоряння, визначена по «бомбі», зменшена на значення теплоти  утворення і розчинення сірчаної та азотної кислот.

Нижча теплота згоряння – це вища теплота згоряння, зменшена на теплоту випаровування вологи, виділеної і утвореної під час згоряння.

Визначення загальної сірки.

Проводиться класичним методом Ешка, який вважається арбітражним. Метод полягає в спалюванні наважки водовугільного палива шляхом спікання з сумішшю оксиду магнію і безводного вуглекислого натрію (суміш Ешка) в окисній атмосфері при температурі 815 ° С; утворені сульфати магнію та натрію розчиняються у воді; сульфат-іон кількісно осаджується в солянокислому середовищі хлористим барієм у вигляді сірчанокислого барію. Маса осаду відповідає вмісту загальної сірки в наважці водовугілля.